ЗДО №33

м. Рівне, вул. Корольова 4-а

Непоганий результат, зокрема  у морально-етичному вихованні дітей, дає застосування техніки, запропонованої американським психологом А. Адлером.

Констатуючий опис

Дорослий пояснює дитині, що може статися, якщо вона здійснить певний намір. Н-д: «Коли ти кинеш іграшку у вікно, воно може розбитися й звідти подме холодний вітер. Тоді всім дітям і тобі самому буде холодно й незатишно».

Відтворення дій

Дорослий повторює дії дитини. Н-д: якщо дитина поклала ноги на стіл, дорослий діє так само, тобто теж кладе ноги на стіл. Звичайно, дитина зверне на це увагу й зробить зауваження дорослому. Таким чином, вона проаналізує і свій вчинок, зрозуміє, чому так не слід робити.

Метод переконання

Дорослий переконливо пояснює дитині, як вона має поводитися в певній ситуації. Н-д: « Якщо ти попросиш у Дмитрика вибачення, він товаришуватиме з тобою, і ви разом зможете малювати, гратися. А крім того, з тобою товаришуватимуть не лише Дмитрик, а й інші діти».

Правдиві й відкриті відповіді

Дорослий правдиво відповідає на запитання дитини. Н-д  вона запитує: « Звідки беруться діти?» Не варто заводити розповідь про лелеку або капусту, краще чесно відповісти,дати доступну дитині відповідь. Дорослим не слід комплексувати з цього приводу. Вони мають знати, що чесність у ставленні до дитини зумовлює згодом правдиве ставлення до них самих.

Техніка нескінченних уточнень

Дорослий уточнює запитання, поставлене дитиною. Це своєрідне «напускання туману», тобто якщо на це запитання справді важко відповісти, можна уточнити, яку саме розповідь хоче почути дитина. Н-д, дитина запитує : «Звідки береться дощ? А ви в неї запитуєте: «А на навіщо тобі це знати?» Дитина відповідає, що їй просто цікаво, а ви знову ставите запитання: « А як ти гадаєш, звідки береться дощ?»

Прямі і пробні запитання

В менталітеті українців є звичка завжди помічати недоліки у власних дітей і добрі риси - в чужих. Внаслідок цього породжується неправильне запитання: «Чому ти так зробив?» Але дитина не може відповісти на нього, бо й дорослому це не завжди по силі. Тому правильніше було б запитати: «Як сталося, що ти так вчинив?» або : «Що спонукало тебе до цього вчинку?» В такому разі дитина не ототожнюватиме себе з негативним персонажем, а оцінить тільки конкретний вчинок. Так їй легше буде визнати свою провину, оскільки становище не здаватиметься їй безвихідним.

Методика «Пошепки»

Цю техніку часто застосовують самі діти в сюжетно-рольових іграх. (Одна дитина шепоче іншій, що та має казати відповідно до виконуваної ролі). Тобто це своє - рідне суфлерство. Н-д, можна з дитиною порозмовляти на тему «Сім’я» або  «Дитячий садочок», коли вона говорить за себе голосно, а дорослий за вихователя - тихенько, підказуючи їй таким чином, що вона має говорити за вихователями.

МОН України
МОН України
МОН України
МОН України
МОН України
МОН України
МОН України

Ваша думка

У яких заходах дитячого садку ви готові брати участь найохочіше:
 

Відвідувачі сайту

На даний момент 11 гостей на сайті